Репутація
Чи грубіянять парижани? Репутація, правило «bonjour» і паризький синдром
Ідея, що лежить в основі вистави, простежена крізь туристичну кампанію, термін психіатра та французький посібник з етикету.
Зарезервуйте своє місце ↗Швидка відповідь
Репутація є настільки реальною, що туристичні організації Парижа намагалися її змінити, але свідчення вказують радше на культурну невідповідність, ніж на грубість. Кампанія 2013 року під назвою Do You Speak Touriste? розіслала посібник 30 000 фахівців туристичної галузі; «паризький синдром» — це рідкісний і спірний термін для позначення сильного розчарування; а короткий ритуал — казати bonjour, коли заходиш до крамниці, — пояснює чимало незручних моментів.
Звідки береться репутація
Шоу на цьому сайті відкривається простим спостереженням: багато відвідувачів приїздять, очікуючи одного Парижа, а зустрічають інший. На сторінці бронювання першою темою значиться слава про грубість. The Local повідомляв у червні 2013 року, що Паризька торгово-промислова палата та регіональний туристичний комітет започаткували кампанію Do You Speak Touriste? для покращення прийому гостей. Зазначалося, що відвідувачі часто скаржилися на грубих гідів, похмурих офіціантів і недбайливих продавців, і що посібник було розіслано 30 000 фахівців туристичної галузі. У посібнику описано, чого очікують відвідувачі різних національностей, на прикладі британських та американських гостей. Це виправлення гостинності, а не образа для когось.
Що намагався зробити посібник
За даними The Local, у цьому посібнику було викладено культурні відмінності між відвідувачами різних національностей, щоб персонал міг краще їм прислуговувати. Зазначалося, що британські гості часто подорожують парами й снідають та обідають раніше за місцевих французів; американські відвідувачі очікують швидкого обслуговування, хорошої англійської мови та повсюдного Wi-Fi. Деталі мають менше значення, ніж сам напрямок змін: рішення полягало в тому, щоб навчити персонал того, чого очікують відвідувачі, а не просити відвідувачів змінюватися. Та сама логіка пронизує й комедійне шоу, адресоване гостям, які прагнуть іншої половини цього обміну — способу прочитати Париж на його власних умовах.
Правило «bonjour»
Багато дрібних непорозумінь зводяться до привітання. Expatica радить вітати працівників крамниці, коли ви заходите й коли виходите, кажучи bonjour при вході та au revoir або merci на прощання, а також додавати Monsieur чи Madame, звертаючись до незнайомої людини. Видання також зауважує, що tu — для родини та друзів, а vous — безпечний варіант за замовчуванням. Зайдіть до пекарні й почніть одразу з замовлення — і можете пропустити крок, якого від вас очікують; почніть із bonjour — і та сама розмова може відчуватися зовсім інакше. Sortiraparis зазначає, що вистава охоплює й привітання в ресторанах — той самий ритуал, лише в іншій залі.
Паризький синдром, обережно
Англійська Вікіпедія повідомляє, що японський психіатр Хіроакі Ота викарбував термін «паризький синдром» у 1980-х роках і опублікував книгу під такою назвою у 1991 році. Він описує тяжку форму культурного шоку, про яку повідомлялося переважно серед японських відвідувачів, чиї симптоми, за словами статті, включають тривогу, запаморочення та відчуття переслідування. Це не встановлений діагноз: стаття позначає свій перелік симптомів як такий, що потребує кращого медичного джерела, і цитує психіатра, який віддає перевагу «патологічній подорожі» — психопатології, пов'язаній з подорожами, а не синдрому мандрівника. Речник японського посольства сказав The Guardian у 2006 році, що щороку було близько 20 випадків; у 2011 році посольство заявило, що не репатріює громадян з цієї причини. Комедійне шоу не розглядає цю тему як медичну, і відвідувач також не повинен.
Чому комедійне шоу пасує до теми
Культурні розбіжності важко пояснити в путівнику, але легко — у жарті. Артист може відтворити знизування плечима, довгу паузу біля стійки та погляд у метро — і публіка одразу впізнає це. У цьому й логіка шоу: година моноспектаклю про те, як думають і поводяться парижани, з імітаціями та іронічними порадами, як описує Sortiraparis. На сторінці бронювання додають, що ви підхопите французькі слова та вирази обличчя, — отже, гумор тут не лише зворушливий, а й практичний.
Список must-see для відвідувача
Починайте кожну розмову в крамниці чи кафе з «bonjour», а завершуйте словом «merci» або «au revoir». Звертайтеся до незнайомців «Monsieur» чи «Madame». Запитуйте, чи хтось розмовляє англійською, а не припускайте це. Будьте готові до того, що офіційний тон тут — норма. У цьому немає жодного секрету: путівник Expatica і туристичний довідник кажуть те саме. Серіал же додає задоволення впізнавати себе в цій сцені — а це зовсім інший спосіб навчання, ніж читати перелік.
Чого не стверджують джерела
Жодне з цих джерел не стверджує, що парижани — грубіяни як група. Туристичний довідник розглядає цю репутацію як те, чим варто керувати; посібник з етикету трактує привітання як звичай; стаття про синдром вважає розлад рідкісним і спірним. Якщо ви візьмете з цієї сторінки хоча б одне, візьміть привітання — воно нічого не коштує й змінює безліч зустрічей.
Поширені запитання
Чи справді парижани грубіяни?
Наведені тут джерела вказують на культурну невідповідність, а не на грубість; туристичний посібник 2013 року розглядав цю репутацію як проблему гостинності, яку потрібно вирішити.
Що таке Паризький синдром?
Спірна назва для сильного розчарування від відвідування Парижа, яку придумав психіатр Хіроакі Ота; це не є визнаним діагнозом.
Джерела